Погляд на випускників MBA очима рекрутера

Дмитро Клім, директор executive search агентства «Action Group», розповів MBA Field, які перспективи на українському ринку праці мають випускники MBA.

ЗРОЗУМІТИ РИНОК
Влаштування на роботу – це продаж себе. Багато хто лякається слова «продаж», напевно, не до кінця розуміючи його значення. Насправді ми продаємо щось по сотні разів на день. Чи, сказати краще, повинні продавати.

Населення світу зростає значно швидше, ніж купівельна спроможність і ситуація на ринку праці з часом тільки погіршиться. Приміром, у Японії до 2020 року планують замінити до 80% доглядачів літніх людей на роботів. Куди дітися працівникам, які скоро будуть непотрібні? Люди мають усі шанси програти машинам, які здатні виконувати ті самі завдання майже безкоштовно, цілодобово, без соцпакету, гарантій і т.п. Щоб триматися на плаву, потрібно вміти те, чого машини не вміють – бути творчим. Відбір ставатиме дедалі жорсткішим, і це вже площина філософії.

Продаючи себе як фахівця, акцентуйте на тому, чим ви відрізняєтесь. Звісно, якщо ви не єдиний продавець води в пустелі. Є відома історія про випускницю престижного американську університету, яка одразу ж хотіла влаштуватися у престижне рекламне агентство. Вона обрала сім компаній і розіслала їхнім топ-менеджерам резюме, додавши до кожного – справа була напередодні Різдва – пакуночок печива, зробленого власноруч. Надійшло сім запрошень на інтерв’ю, і протягом двох тижнів вона вийшла на роботу. Створити найкращий у світі продукт – це півділа, треба ще зуміти його продати.

МВА – не святий Грааль і не рішення проблем, але це інструмент, здатний підвищити вашу ефективність. Жодна освіта не навчить керувати всім: і процесами, й фінансами, й персоналом. Щоб стати класним фахівцем, потрібен час: у перший рік ти – новачок, через три роки – спеціаліст, і тільки через п’ять – професіонал. Проте, власник диплому МВА застосовує на практиці те, що вже знає про управління, і досягає високого рівня значно швидше, за два-три роки.

УВАЖНИЙ КАНДИДАТ

Навіть освічена людина, претендуючи на престижну посаду, може припускатися помилок. Найбільша з них – неувага до роботодавця, яку можна проявити багатьма способами.

Почнемо з резюме. На те, щоб вирішити, читати його чи ні, рекрутер витрачає від 6 до 10 секунд. Йому важливий комфорт читання. Навіть керівники вищої ланки у своїх резюме примудряються лишати різні шрифти, компонуючи текст із кількох джерел. Люди забувають такі елементарні речі, як назва документу і вакансія, на яку вони претендують. Неприпустимо, щоб топ-менеджер «лив воду», важливими є лише факти: де, скільки, чого, чому і як зроблено, найкраще в цифрах. Абсурд, але й досі не кожен кандидат грамотно пише і логічно структурує своє резюме. Завдання цього документу –представити вас у вигідному світлі. Резюме пишуть не для себе, а для роботодавця, тому і складати його потрібно за правилами замовника – це залізне правило. Ігноруючи формальності ви проявляєте неповагу і зменшуєте власні шанси на успіх. Тому якщо немає часу, краще звернутися до дизайнера. Випускники МВА зазвичай уважніші до цих питань і з ними не доводиться витрачати час на «чистку» резюме. Це свідчить про серйозний підхід до презентації себе як фахівця.

Під час інтерв’ю, спілкуючись із кандидатом, роботодавець нерідко приймає рішення на «хімічному» рівні – подібно до того, як хлопець і дівчина розуміють, що їм добре разом. Тому треба прийти вчасно, добре пахнути (може здатися смішним, але бувають і такі дурниці), вдягнути чистий костюм (нехай не буде краватки – але буде смак). Якщо це не суперечить вашому іміджу, поголитися (хоча досвід показує, що дійсно класні топ-менеджери в управлінні розмовляють однією мовою з натовпом і живуть його цінностями, а не екстравагантними трендами).

Увага до роботодавця і його бізнесу безвідмовно підкупає. Найефективніше у моїй практиці інтерв’ю тривало 50 хвилин, із яких 40 роботодавець відповідав на питання кандидата про власну компанію, зміни, плани, місце на ринку. Щойно кандидат вийшов за двері, роботодавець сказав: «Ми його беремо», хоча на таку позицію розглядають щонайменше трьох претендентів і відбувається не менше двох, а то і трьох попередніх зустрічей із фіналістом. А був протилежний випадок: велика інвестиційна компанія, чиє ім’я звучало в медіа по кілька разів на день, шукала маркетингового менеджера. Прийшов кандидат із дуже високими очікуваннями по зарплаті, й коли власник компанії спитав його, що той знає про компанію, відповідь була: «Нічого – у вас сайт не працює». Та про це підприємство можна було знайти тонну інформації! Кандидати часто виправдовуються: мене ж іще не взяли на роботу, навіщо вникати в чужий бізнес? У відповідь я знову наводжу паралель із залицянням – давайте тоді не проявляти знаків уваги до дівчат, доки з ними не одружилися.

Безсумнівно, людина з MBA однаково добре проявляється в роботі із зовнішніми та внутрішніми рекрутерами компанії-роботодавця. Те, що в людини є MBA, означає, що вона переймається і бізнесом, і своєю кар’єрою. Із загальних позицій можна розглядати кар’єриста позитивно чи засуджувати його, але й рекрутеру, і роботодавцю однозначно легше працювати з власником диплому MBA. Він вміє презентувати себе, він відкритий, а це додаткові плюси до оцінки ефективності. Цілком природно, що такий кандидат влаштується швидше.

УВАЖНИЙ РОБОТОДАВЕЦЬ

Потрібно, щоб МВА-освіта була в роботодавців на слуху й самі кандидати подавали позитивний приклад. За 11 років роботи я не пам’ятаю, щоб хтось із замовників ставив диплом МВА обов’язковою умовою: ця вимога просто нелогічна, бо в Україні людей з МВА дуже мало– не більше 10 тисяч. До того ж, наші компанії взагалі рідко ставлять вимоги до освіти, якщо це не фармацевтика, медицина чи агробізнес. Парадоксально, та чим ближче до топ-менеджменту, тим менше беруть до уваги диплом: на топових посадах у банку можуть працювати люди без фінансової освіти. Наші бізнесмени часто не усвідомлюють, що недостатній успіх компанії може бути наслідком поганого менеджменту. Та якщо у кандидата є професійні досягнення і MBA як свідчення особистих навичок (soft skills) – це знахідка для роботодавця. Я б навіть поставив особисті характеристики на перше місце. Розглядаючи претендента на управлінську посаду, найбільше оцінюють його досвід, але ж не всі здатні адаптуватися на новому місці. У рекрутерів є принцип: наших кандидатів беруть на роботу за професійні навички, а звільняють – за особисті. Навіть якщо випускникові МВА оплатив навчання попередній роботодавець, навряд чи той отримав диплом MBA незаслужено. Для того, щоб довчитися, потрібна й мотивація, і певний склад особистості. Не відвідавши, може, всіх лекцій, випускник так чи інакше виніс із бізнес-школи цінне знання. Тобто, попередній роботодавець зробив інвестицію, відчувши її доцільність, і на це можна покладатися.

Від того, чи ви берете на себе відповідальність як працівник, в принципі залежить існування робочих місць. Далеко не всі усвідомлюють, що в бізнесі ми – на одному пароплаві. Безвідповідально працюєте і думаєте, якщо ваша компанія закриється, ви спокійненько підете в іншу? Є нюанс: перед тим, як закрилася ваша компанія, їх було сто, а тепер – дев’яносто дев’ять. Потім залишиться вісімдесят – і вони виганятимуть тих, хто тягне пароплав на дно, тобто вас, а на нові посади братимуть найкращих. І коли ви нарешті збагнете причину своїх кар’єрних невдач, буде вже пізно. Часу на розкачку немає: теперішній роботодавець хоче, аби працівник прийшов о 9:00, і о 9:10 уже приніс перший прибуток. А це неможливо, якщо соціальні мережі й приватні балачки по телефону забирають ваш час. Це повинно лишитися в минулому – і не з ініціативи компанії, яка закрила доступ до сайтів, а завдяки зміні ставлення самих людей. Їх мотивації. На менеджері зав’язана частина компанії, яка повинна рухатись і розвиватися, тому його хата не з краю. В управлінні бізнесом риса відповідальності – ключова, але й дуже проблематична для пострадянських країн.

У випускників MBA є суттєва перевага. В більшості вони відкриті до сприйняття і розуміння. Вони не витрачають часу на суперечки й не бояться приймати рішення. Вони бачать більше – але й усвідомлюють, що ще більше треба побачити. Коли одного філософа похвалили за багаті знання, він намалював два кола, маленьке й велике, і сказав: «Якщо вже так, то контур маленького кола – це те, чого ще не знаєте ви, а контур великого – це те, чого я ще не знаю». Так і тут. Неможливо сказати, що первинне: чи особисті риси привели людину на програму MBA, а чи програма виховала ті риси. Важливо одне, життєве бажання розвиватися – це запорука значно ширших кар’єрних перспектив.

Спілкувалася Олександра Цикура

Біографічна нота:

Дмитро Клім – засновник і генеральний директор рекрутингового агентства Action Group. 17 років працює у бізнесі, в рекрутингу – з 2001 року. Заснував агентство та кадровий портал фінансистів Finance Personnel. Новий сайт уже ввійшов до двійки найбільших в Україні за кількістю фінансових вакансій.